Бідняк-багач та унікальна колекція, яку 22 роки тому виявили на тихій кіровоградській вулиці

Сорок мільярдів американських доларів - така неофіційна оцінка спадщини кіровоградського колекціонера Олександра Борисовича Ільїна

Телескоп Галілео Галілея та Карла Цейса, Біблія Івана Федорова-Федоровича, рукописи Пушкіна і Гоголя – це лише кілька назв з унікальної колекції, яку 22 роки тому виявили на тихій кіровоградській вулиці Урожайній, у мешканні Олександра Борисовича Ільїна. Небіжчик працював електриком, роками ходив у старій робі і дірявих чоботях, навіть бабрався на смітниках, у недоїдках. А коли 1993 року  помер, у його помешканні виявили раритети, вартість яких досі не визначено. Дослідники кажуть про десятки мільйонів і навіть про мільярди доларів.

Волонтери Кропивницького розшукали могилу земляка. У хащах старого цвинтаря її ледве вдалося знайти. За могилою того, хто залишив по собі два десятки КАМАЗів старожитностей, ніхто не доглядав. Активісти вирішили взяти місце поховання під свою опіку і навести тут лад. Олександр Ільїн був одинаком, сусіди вважали його мало не бомжем, і з подивом спостерігали, як по його смерті з будинку вантажівками вивозили раритети. За рішенням суду колекцію конфіскували на користь держави. Звідки звичайний колекціонер взяв цінності і для чого збирав – про це й досі сперечаються мистецтвознавці. Небога Ільїна, яка вперше за довгі роки погодилася поспілкуватися із журналістами, переконує: все почалося зі сімейного спадку. «Цю колекцію він сам збирав. Початок колекції, але невеликий початок, – це речі бабусі Наталі Олександрівни, його матері, спадкової дворянки. Потім міняв, знаходив таких, як сам», – ділиться спогадами Ірина Потьомкіна.

Олександр Ільїн був власником однієї з найбільших в Європі колекцій живопису, ікон, гравюр, скульптур, предметів китайської порцеляни. Проте найцінніше, з його приватної скарбівні – збірки.

Є свідчення, що Олександр Ільїн, працюючи 1945 року реставратором у Києво-Печерській лаврі, просив оплачувати свою роботу не грішми, а книжками з лаврської бібліотеки. За розповідями знайомого Ільїна, той виносив книжки з лаври під піджаком. 1961 року лавру закрили, і Ільїн переїхав до Кіровограда, куди перевіз два контейнери книжок та церковних речей. Казав, що зробив це на прохання ченців, які не хотіли, щоб цінні речі дістались невіруючим.

Значна частина унікальних стародруків нині зберігається в обласній науковій бібліотеці Кропивницького. Серед цих скарбів –  Євангеліє Петра Мстиславця 1575 року видання. «Взагалі в колекції Ільїна 412 кириличних стародруків XVI – початку XX cтоліть. Справді неціненна збірка», – не приховує захоплення завідувачка відділу рідкісних і цінних видань Наталя Зеленська.

Держава, конфіскувавши колекцію Олександра Ільїна, тут-таки забула про самого колекціонера. Однак до чергових роковин з дня його смерті за зібрані громадою гроші на його могилі таки постав пам’ятний знак.

А ось що писали газети в той час:

Таємниця спадщини кіровоградського електрика.

("Київські відомості",1994 р., 26травня)

Декілька тижнів власті не знали про смерть Ільїна. Потім захвилювалися фіноргани: нічийна колекція. До будинку на вулицю Урожайну вирушив нотаріус, аби скласти опис майна. Але племінники до будинку його не пустили. Тоді Кіровський районний суд приймає рішення: майно арештувати на шість місяців. Незабаром у “Букіністі” з'являються книжки з колекції Ільїна. На митниці затримують ще одне унікальне видання, котре збираються вивезти до Росії.

Ю. ГОРИЦВІТ

Чиїми будуть цінності?

("Кіровоградська правда", 1994р., № 4)

Незвичайну операцію провели співробітники УВСМ Кіровограда. Про неї нашому кореспонденту розповідає начальник управління Ю.П. Тимчишин.

Справді, подібне завдання нам ще не доводилось виконувати. Річ у тім, що у жовтні минулого року помер О.Б Ільїн, який мешкав по вулиціУрожайній обласного центру. Особа він неординарна. Олександр Борисович був власником унікальної колекції старих речей, рукописів та книг. Колекція Ільїна— то національне багатство, обсяг і цінність її навіть важко уявити.

Господар був одиноким, за попередніми даними —не має рідні, все, що він зібрав, стало надбанням племінника та племінниці Ільїна.А вони, згідно із законом України,спадкоємцями не вважаються. Тому стає зрозумілим, як ці люди можуть розпорядитися колекцією. Є підозри, що частину її вже продано за межі держави.

Ось чому долею зібрання займалися представник Президента в області М. Сухомлин, народний депутат України В.Панченко, управління юстиції облдержадміністрації, СБУ по Кіровоградській області, УВС, суд. Було вирішено, згідно з правовими нормами, взяти на облік і державне зберігання колекції доз'ясування спадкоємних осіб Ільїна. Якщо таких не виявиться, суд може винести рішення про передачу цінностей державі. Нині всі книги і речі обліковані і перевезені міліцією на зберігання у Держархів. Вони перебувають під надійною охороною УВС міста.

 

Кіровоградська обласна державнаадміністрація

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

ПРЕДСТАВНИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про затвердження науково-консультативної комісії по вирішенню питань, пов'язаних з колекцією О. Б. Ільїна, і Положення про неї

З метою збереження унікальної колекції О.Б. Ільїна, її наукового аналізу і оцінки:

Створити науково-консультативну комісію у складі згідно з додатком.

Затвердити Положення про науково-консультативну комісію (додається).

3. Управлінню культуриоблджержадміністрації забезпечити фінансування витрат, пов'язаних з роботою науково-консультативної комісії, за рахунок коштів централізованого фонду розвитку культури.

Представник Президента України  М.О. Сухомлин.

м. Кіровоград
1 січня 1994року
№ 5

Олег БОНДАР

Скарби Ільїна

("Вечірня газета", 1994р., 14січня)

Сорок мільярдів американських доларів - така неофіційна оцінка спадщини кіровоградського колекціонера Олександра Борисовича Ільїна. Фахівці ж вважають, що ця цифра значно занижена. Колекція— безцінна! Бо як можна оцінити грошима унікальні витвори мистецтва, картини, ікони, рукописні пергаменти, що збиралися сім'єю Ільїних протягом трьох поколінь?..

"ЗАРАДИ ВАШИХ ЖЕ ІНТЕРЕСІВ КРАЩЕ ПРО ЦЕ НЕ ПИСАТИ...”

Такими були слова анонімного спірозмовника. Він не побажав назватися і зустрітися особисто, щоб аргументовано пояснити свою точку зору. Лише буркнув неприязним тоном, що газета і кореспондент пожалкують за свою настирливість, і повісив трубку. Звичайно, така категоричність неможе не дивувати, так само, як і той незрозумілий факт, що накладене кимось "вето" на будь-яку інформацію надійно замкнуло роти причетним до вилучення скарбу. Тому інформацію доводилося збирати по крихтах, іноді через треті руки, тоді як “першоджерела” роздратованими голосами мололи проміфічних бойовиків (напевне, бачених ними у американських кінострічках чи новинах каналу "Останкіно"), які можуть посягнути на надбання республіки. І це тоді,коли значна частина цінностей уже перевезена в надійні місця, а те, щозалишилося, знаходиться під надійною охороною озброєних бійців "Беркута”, яким, якщо вірити рекламі, ніякі бойовики нестрашні...

І все ж... скупу офіційну довідку отримати вдалося.

ВІД КОМІСІЇ У СПРАВІ ОЛЕКСАНДРА БОРИСОВИЧА ІЛЬЇНА

Управлінням юстиції Кіровоградської облдержадміністрації за рішенням Кіровського народного суду м.Кіровограда проведено певні заходи повиявленню і реєстрації колекції, яка залишилася після смерті О.Б. Ільїна. Обсяг майна, що йому належало, досить значний: це книги, ікони, старі меблі тощо. Створена обласна адміністративно-наукова комісія, яку очолив перший заступник голови облдержадміністрації В. М. Репало. До складу комісії увійдуть фахівці, які повинні скласти науковий опис вилучених речей. До компетенції комісії входить і оцінка майна Олександра Борисовича Ільїна. На сьогодні робота тільки починається. Більш точну інформацію про вартість можна буде мати після певного часу роботи.


КОМУ  Ж НАЛЕЖАТЬ ЗНАЙДЕНІ СКАРБИ?

На це запитання відповідає начальник управління юстиції облдержадміністрації Петро Олександрович МИХАЛКОВИЧ:

Олександр Борисович Ільїн помер, не залишивши заповіту. У всякому разі, до цього часу його не знайдено. Прямих спадкоємців у нього немає. Тому, згідно із законодавством, все повинно перейти державі. Державний нотаріус повинен вжити заходів для забезпечення збереження спадкового майна. В даному випадку ситуація ускладнюється тим, що Олександр Борисович проживав разом з родичами, які неє прямими спадкоємцями. Вони протягом довгого часу чинили опір і не давали можливості нотаріусу скласти опис майна. Враховуючи той факт, що спадок почав розбазарюватися (в “Букіністі” з'явилися книги із колекції), фінансове управління облдержадміністрації звернулося з позовом до суду про вилучення цінностей померлого із метою забезпечення його збереження попросило накласти арешт на майно. Враховуючи те, що особи, які проживали з покійним, не забезпечать збереження цінностей, судові виконавці взялися до виконання своїх обов 'язків.

Поки що речі вилучаються лише зметою їх збереження. Тільки коли нотаріальна контора видасть свідоцтво про спадщину, держава може їх відібрати. Якщо ж родичі оскаржать рішення нотаріальної контори, долю спадку вирішуватиме суд.

ЗВІДКИ ТАКІ МІФІЧНІ СКАРБИ?

Петро Олександрович Михалкович висловив з цього приводу два припущення:

Господарка дому стверджує, що Олександр Борисович —нащадок старовинного дворянського роду, і у нього зосталися фамільні дорогоцінності. Друга версія — О. Б. Іпьїн був талановитим реставратором. До нього зверталися за допомогою навіть з московської єпархії. Але грошима він не брав. Тільки натурою.Наприклад, відреставрує десять ікон, дві залишить собі...

Те, що Ільїн виходець із дворянського роду, підтверджує і його сусідка Лідія Миколаївна ЦИБЕНКО:

Його мати, Наталія Олександрівна,була з роду Римських-Корсакових. Не із сім'ї композиторів. Її батько ще за часів, коли Польща входила до складу Російської імперії, мав там великий маєток. Та й взагалі вона була благородною і багатою дамою. Тож не дивно, що їхні фамільні скарби зберігалися у сім'ї Ільїних, переходячи від покоління до покоління.

Крім цього, Лідія Миколаївна розповіла, що чоловік сестри покійного Наталії Іван Юхимович Підтьолков після війни працював в окупаційній зоні в Німеччині і привіз звідти дуже багато всілякого добра: два піаніно, фотоапаратуру, меблі, друкарські машинки то що...

ХТО ВІН: О. Б. Ільїн? 
Свідчення про особу Олександра Борисовича,які вдалося зібрати протягом трьох днів, неоднозначні. Люди, які його знали при житті,в телефонних розмовах чи при зустрічах з кореспондентом всіляко намагалися уникнути відповіді на це запитання, говорили скупо. Але всі вони одностайно стверджували, що Олександр Борисович був надзвичайно замкнутою людиною і мав дуже обмежене коло вхожих до його дому друзів.Про колекцію знали всі, та мало хто її бачиві мав уявлення про її реальну цінність. Та цього, мабуть, повністю не усвідомлював і сам покійний.

Олександр Борисович був своєрідним Плюшкіним

розповідає завідуючий відділом рідкісної книги та краєзнавчої літератури бібліотеки ім.Дмитра Чижевського Олександр Вікторович Чуднов,він збирав усе, що йому траплялося під руку.Знаєте, є бібліофіли і бібліомани. Так от, Ільїн був і тим, і іншим. Він і збирав рідкісні книги, і читав їх.Був надзвичайно ерудованою людиною. Співробітничав із газетою "Єлисавет" та й взагалі брав активну участь у культурному житті міста.

Більш докладно про свого сусіда розповіла Лідія Миколаївна ЦИБЕНКО:

Його батько, Борис Олександрович, був перши мголовним інженером "Олійжиркомбінату",а в період його будівництва з 1945 по 1949 років виконував обов'язки директора. Дуже відповідальна і чесна людина. Були в нього син Олександр і дочка Тетяна. Олександр закінчив технікум і працював електриком на одному із підприємств міста. Дуже цікавився рідкісними речами. Разом із підлітком-художником реставрував ікони. Багато церков нашої області зверталися до нього за допомогою.Мабуть, отримував великі гроші. Але жив дуже скромно. Навіть костюма солідного не мав.Скільки його пам'ятаю, завжди ходив у робочому спецодязі. Всі свої кошти витрачав на придбання рідкісних книг. Дуже добре розбирався в іконах. Пам'ятаю, пропонував моїй подрузі величезні гроші за ікону. А колись один мій знайомий єврей приніс йому бархатну стрічку із староєврейським письмом. Він і її купив. Після цього випадкуя зробила висновок, що він цікавиться навіть дрібницями. Інший на його місці іуваги б на ту стрічку не звернув. Потім, коли розшифрували напис, виявилось, що це ритуальна стрічка з поховання багатого вельможі. Олександр був дуже чемною і культурною людиною. Симпатичний, порядний, не пив. Ніколи не одружувався, але не був одиноким. В його домі проживало одинадцять чоловік. Всі вони були однією сім'єю. Разом долали труднощі життя. А тому я категорично проти того, що колекцію відбирають у його племінників. Вона належать їм по праву, і вони є законними спадкоємцями.

Олександр помер раптово від інсульту, тому й не встиг написати заповіту.Та не водилося це у їхньому роду. Все й так передавалось з покоління у покоління.

"Я ТУТ НАЧАЛЬНИК! І ВАМ ТУТРОБИТИ НІЧОГО!"-

заявив один із членів комісії по опису майна 0. Б. Ільїна, коли ми з фотоко-респондентом Олександром Коломиновим,попередньо отримавши дозвіл від командування "Беркута" та начальникаУВС міста Ю.П. Тимчишина, прийшли сфотографувати будинок покійного. Потім він став у позу бойового півня і зі словами:"Я маю право захищатися!" чи то жартома,чи то всерйоз почав розмахувати перед камерою газовим балончиком. Але ніякої реакції, крім глузливих посмішок вартових міліціонерів, своїми діями не викликав.

Фотокамера чітко зафіксувала цей момент,але, аби не компрометувати молодого, перспективного і, мабуть, талановитого науковця, не станемо публікувати фото в газеті і з тієї ж причини не називатимемо прізвища.

Сфотографувати частину скарбу все-таки вдалося, і в основному завдяки майстерності та винахідливості фотокореспондента. Але факт лишається фактом. Знову ж постає те саме сакраментальне запитання; кому потрібна цятаємниця?

І НА ОСТАНОК.

Містом ходять чутки, що колекцією О.Б.Ільїна зацікавився Президент Л.М.Кравчук, і начебто до Кіровограда приїжджав представник від Міністерства культури України. Перший заступник голови облдержадміністрації Валерій Михайлович Репало у телефонній розмові цього факту незаперечив, але хто приїжджав і з якою метою,сказати відмовився.

Микола ВОЛОК

Урожай скарбів з вулиці Урожайної. 

("Голос України",1994 р., № 9).

  Щоб прояснити ситуацію, я звернувся до учасника "події століття" завідуючого відділом рідкісної книги обласної наукової бібліотеки імені Д. Чижевського Олександра Чуднова. Олександр Вікторович знав колекціонера ще за життя. Ось що вінрозповів;

- Олександр Борисович Ільїн був не лише досвідченим колекціонером, а й належав до видатних майстрів реставрації як книжкових видань,так і виробів з металу, дерева. Зібрана ним колекція вражає не лише розмірами, а й історичною та культурною цінністю. Останнім часом працював він слюсарем-електриком, потім шість років перебував на пенсії. Після його смерті директор нашої бібліотеки Лідіяя Демещенко та директор музею Павло Босий звернулися з листом до представника Президента в області Миколи Сухомлина, в якому обгрунтували необхідність збереження цієї колекції на території міста й України. Той дав відповідне доручення. Але ситуацію ускладнювало те, що Ільїн не залишив заповіту, а біля нього а цей час проживали племінник із племінницею. До того ж у своїх заявах племінники не визнали самого факту існування колекції - мовляв, то просто майно- і ніяких цінностей.

Після того, як перший заступник глави облдержадміністрації Валерій Репало звернувся за консультацією і підтримкою до Національної комісії з питань повернення історичних цінностей в Україну при Кабінеті міністрів і цю підтримку отримав,а племінники почали розпродаж унікальних книг через кіровоградський магазин “Букініст”, фінансове управління облдержадміністрації подало позов до суду. Згідно з законодавством племінники не є спадкоємцями, а держава протягом шести місяців від дня смерті власника повинна бути гарантом збереження майна. Тому суд івиніс рішення про арешт і опис майна.

За словами Чуднова, протягом шести днів роботи судових виконавців було вилучено величезну кількість рукописів і стародруків, книжок ХV-ХVІ століть, твори декоративно-прикладного мистецтва,живопису, іконопису, колекцію мікроскопів, посуд з порцеляни та інше. Подальшу долю багатства вирішуватиме суд, що відбудеться у квітні нинішнього року. Згідно з рішенням представника Президента в област істворюють комісію з адміністративними й науковими повноваженнями, яка залучатим енауковців, експертів, фахівців для визначення цінності знайденого, каталогізації та атрибутизації.

Олег БОНДАР

Ще раз про Ільїна.

(“Вечірня газета”, 1994 р., 21 січня)

Публікуючи в минулому номері матеріал “Скарби Ільїна”, редакція мала намір зачекати результатів роботи комісіїп о вилученню і опису майна Олександра Борисовича, а вже потім сповістити їх читачу. Але, зважаючи на незатухаючий інтерес, змушені знову повернутися до цієї теми.

Достовірно відомо, що багато кіровоградців знали про колекцію Ільїна і що він надзвичайно багата людина. Так, поет і журналіст Валерій ГОНЧАРЕНКО розповідає;

Ще в мої студентські роки Ільїн був легендарноюособою. Якось мені показали на нього ісказали, що він мільярдер і його охороняєКДБ, та я спочатку не повірив, бо він буводягнений у засмальцьований робочий одяг іаж ніяк не був схожий на багатія...

Звичайно, цікаво було поговорити зродичами покійного. Але його племінниця непобажала мати справу з пресою. На запитання,чи буде вона оскаржувати право на спадокчерез суд, роздратовано відповіла, що самаще не знає, що буде робити, і зачинила двері.Та цю жінку можна зрозуміти і навряд чиварто її осуджувати. Із офіційних джерел, які раніше, одержати інформацію практичнонеможливо. Тож, почекаємо кращих часів і,якщо з'явиться щось дійсно цікаве інеголослівне, "Вечірка" обов'язковорозповість про це своїм читачам.