Герой Кримської війни Нахімов Павло Степанович - нащадок козацького роду

Флотоводець, адмірал , переможець у Синопській битві, один із організаторів та керівників оборони Севастополя у 1854—1855 рр., герой Кримської війни

5.07.1802 народився Павло Степанович Нахімов, флотоводець-адмірал, герой багатой морських битв і баталій.

Чому я згадую російського військового?

Так він з козацького роду Нахимовських-Нахименків, його прадід Федір Нахимовський - з найближчого оточення гетьмана Мазепи, був генеральним писаром Війська Запорожського, потім при Орлику виконував дипломатичну місію в Криму. Про його успіхи на дипломатичній ниві свідчить те, що уряд Франції призначив Нахимовському щорічну пенсію. В 1758 році Федір Нахимовський помер в Бахчисараї, де і був похований.

У документах часів російсько-турецької війни зустрічається ім’я підпоручника Ахтирського полку Тимофія Нахімова — так було змінене нащадками Федора Нахимовського родинне прізвище. Син Тимофія Нахімова козацький старшина зі Слобожанщини Мануйло Нахімов брав участь у війні на боці Росії і за хоробрість та мужність отримав від Катерини II російське дворянство і землі в Харківській та Смоленській губерніях. У смоленському маєтку Нахимовських народився Павло Степанович Нахімов — герой Кримської війни.

Своїм козацьким родом Павло Нахімов завжди пишався.
Павло Нахімов мислив і діяв з демократизмом, притаманним запорожському війську, звідки і його предки запорожці, чим свідчать його слова: "Досить нам вважати себе поміщиками, а матросів — кріпаками. Матрос — це головний двигун нашого корабля, а ми — лише пружини, які на нього діють».
Моряки адмірала любили і він до них ставився з повагою, не дозволяв щоб до нього зверталися "Ваше Превосходітєльство" а лише по імені.

Є пісня, складена моряками:
"Хвала тобі, Руської землі Нахименко хвацький,
Що потопив і попалив Байдаки султанські..."

Є і кобзарська пісня про Нахiмова:
"Ой, на Чорному морі, на березі кам'яному
Стоїть місто славне на всю землю православну на ймення Севастопіль.
Ой, зібрались лихоманці, чужоземні бусурманці,
А за ними ще й турки яничари,
Під місто підпливали, гармати лаштували, мушкети наставляли.
Ой, став батько Нахимів закликати:
"Ви хлопці-молодці, добре дбайте, нашої святої землі на поталу не давайте!"

За 240 років до Синопської перемоги Нахимова в 1614 році Синоп взяли запорізькі козаки, предки адмірала. Вони, як і він, попалили турецькі кораблі, спалили арсенал і визволили всіх невільників.

Українських моряки протягом століть творили славу чорноморців. Серед українців, які захищали Севастопіль і покрили себе славою - Петро Кішка, Гнат Шевченко, Іван Демченко, Федір Заїка, Григорій Ткаченко.
Отака "Слава русскава горада-героя Сєвастополя".

P.S.

А чого я взагалі про Нахімова задумався - коли почув про "блискучу" ідею переіменувати вулицю Чайковського на Сліпака. Очевидно, Василь Сліпак гідний на пам'ять, але до чого тут Чайковський? Світової слави композитор, з козацького роду Чайок, чий прадід Федір Чайка воював з Мазепою під Полтавою в ранзі сотника і загинув від ран... Шось не так в наших людей з національною пам'яттю, куца вона і недолуга.
А ві Львові досі є вулиця Карбишева)))) Добре шо вул.Петровського до Сюсюри приєднали!

Jurko Olchovyč-Novosadjuk