Cover Image

Що являв собою третій у світі ядерний потенціал

Червень 1, 2020 - Час прочитання: 2 хвилин

Отримавши незалежність, Україна відразу стала прямою загрозою для Заходу і відразу стала третьою значущою ядерною державою, а її ядерний арсенал був більше ядерних арсеналів Китаю, Франції та Сполученого Королівства (дві інших нових держави - Білорусь та Казахстан - також отримали в спадщину ядерну зброю, однак далеко на так багато).

Наша держава отримала у спадщину 220 одиниць стратегічних носіїв, зокрема 176 міжконтинентальних балістичних ракет із 1240 боєголовками і 44 важкі бомбардувальники, оснащені більш ніж тисячею ядерних крилатих ракет великої дальності, не рахуючи кількох сотень одиниць тактичної ядерної зброї.

Найбільш потужні, твердопаливні ракети останнього (на той час) покоління СС-24 виробництва українського "Південмашу", дислокувалися у Миколаївській і Кіровоградській областях. Американці їх називали "Сатана". Одна ракета несла 10 боєголовок. Вона настільки була руйнівною, що навіть в Америці на той час не було аналогічних носіїв із такою кількістю боєзарядів і такої потужності. Рідкопаливні дислокувалися на території ракетної армії у Вінницькій та Хмельницькій областях.

16 листопада 1994 року Верховна Рада ухвалила Закон про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

А 1 червня 1996 - з України до Росії перевезено останні ядерні ракети в обмін на "гарантії безпеки".

Розрізаний стратегічний бомбардувальник Ту-160 на військовому аеродромі біля міста Прилуки Чернігівської області, 2 лютого 2001 року. Літак знищено в рамках відмови України від ядерної зброї, що було обумовлено Будапештським меморандумом, підписаним у 1994 році
Розрізаний стратегічний бомбардувальник Ту-160 на військовому аеродромі біля міста Прилуки Чернігівської області, 2 лютого 2001 року. Літак знищено в рамках відмови України від ядерної зброї, що було обумовлено Будапештським меморандумом, підписаним у 1994 році

Колишній генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон назвав відмову України від ядерної зброї помилкою, підкресливши, що країни-підписанти Будапештського меморандуму не виконують його умови.

Ці країни (США, Великобританія і Росія - ред.) разом з Францією і Китаєм, пообіцяли: a) поважати українську незалежність і суверенітет в існуючих кордонах, b) утримуватися від загрози або застосування сили проти України і c) утримуватись від економічного тиску на Україну з метою вплинути на її політику. Добре виглядають ці обіцянки в світлі кривавої бійні, яку ми бачимо на екранах наших телевізорів кожен вечір?

Генерал-полковник Володимир Толубко, прихильник збереження ядерного потенціалу України, автор проекту Воєнної доктрини, яка передбачала створення українського "Щита ядерної оборони", народний депутат України у 1990-94, зазначав:

Україна була ядерною державою з 1960 року і виробляла ракетно-космічну техніку. У нас був третій ядерний потенціал у світі. У 1990 році ми закінчили переозброєння ракети SS-24 ("Скальпель"), яка мала гарантію 25 років і ще продовження на 25 років – тобто загалом до 2040 року. Кожна ракета несла по 10 боєголовок, а кожна боєголовка була як 25 Хіросім і Нагасак. Ядерна зброя всіма країнами світу розглядається як гарантія того, що ніхто не посміє погрожувати цій державі. У світі поважають сильних і багатих.

Неефективність Будапештського меморандума можна було побачити задовго до анексії Криму та початку російсько-української війни. Досить згадати торгівельні війни між Україною та Росією, газовий конфлікт - і щодо транзиту, і щодо ціни, конфлікт навколо острова Тузла, який росіяни намагалися зробити своїм... У жодному з цих випадків "гаранти" Будапештського меморандуму не втрутилися - бо не були до того зобов'язані.

А коли почалася війна, то представники країн-гарантів (окрім, звісно, Росії), відхрестилися від військової допомоги України під різними приводами, зазначеними в Меморандумі.

Посол США в Україні Джеффрі Пайєт також відхрестився від порушення Штатами меморандуму, пославшись на те, що Будапештський меморандум - не договір про гарантії безпеки. Таким чином, він звернув увагу на той факт, що в договорі дійсно ніде не прописано, що в разі порушення цього меморандуму однією державою решта застосують військову силу з метою його захисту...

Питання безпеки України та її місце в новому міжнародному порядку, які залишаються невирішеними десятиліттями, в результаті перетворили країну на небезпечне поле битви. Вона стала тим простором, де стикаються інтереси великих держав, тоді як жоден конфлікт поки не знайшов дозволу. Вона також стала тим місцем, де гроші здатні "зробити" зовнішні консультанти, які розповідають своїм місцевим клієнтам про те, як найкраще перехитрити їх супротивників.

Між тим питання про українську безпеку продовжує залишатися відкритим. Останні десятиліття дозволили зробити чіткий висновок: поки що статус України не вирішено і він не перебуває у безпеці, наслідки цієї ситуації будуть відчуватися за межами її кордонів.

У фокусі